Кто владеет информацией,
владеет миром

Киев вместо того, чтобы ругаться из-за Севастополя, мог бы присоединить к себе Москву

Опубликовано 22.02.2007 в разделе комментариев 169

Киев вместо того, чтобы ругаться из-за Севастополя, мог бы присоединить к себе Москву

В Киеве заявили, что высказывания мэра Москвы Юрия Лужкова в Севастополе подрывают украинско-российские отношения. В четверг пресс-служба МИДа Украины разослала комментарий с реакцией на выступление Лужкова. Высказывания мэра расценены как "нагнетание напряженности в обществе, подрыв добрососедских отношений и стратегического партнерства между Украиной и Россией", сообщает "Интерфакс".

В заявлении сказано, что Киев "оставляет за собой право пойти на соответствующие меры, руководствуясь положениями действующего законодательства".

21 февраля мэр Москвы Юрий Лужков совершил визит в Крым, где подписал с руководителями крымского парламента и правительства программу сотрудничества между органами представительной и исполнительной власти Крыма и Москвы на 2007-2008 годы. Юрий Лужков открыл новый корпус черноморского филиала МГУ им. Ломоносова, культурно-деловой центр Дом Москвы в Севастополе и Матросский клуб.

Кроме того, мэр российской столицы, находясь в Севастополе, принял участие в митинге, на котором, в частности, заявил, что "непродуманные процессы оторвали Севастополь и Крым от России, оставили глубокую рану, которая не заживает до сих пор". Лужков также заверил военных моряков и жителей Севастополя в том, что "Москва по-прежнему будет оказывать помощь Черноморскому флоту, который должен иметь надежный тыл".

"Я не понимаю возмущения украинской стороны, - заявил главный редактор ФОРУМа.мск Анатолий Баранов. - Лужков сказал все как есть - Севастополь и Крым оторвали от России, а от кого еще? От Камбоджи, что ли? Рана получилась глубокая. Я больше скажу - от России и всю Украину оторвали, и рана получилась еще больше, причем одна половина с украинской стороны, а другая с российской, и обе кровоточат. Хотя, конечно, сыпать соль на эти раны не гуманно, но что вы хотите от Лужкова? Он человек пожилой, пчеловод, у него жена с "Форбсом" судится. Можно было бы и не обратить внимания на то, что он там сказал на митинге. Или взяли бы, и в ответ начали присоединять к Украине Москву, незаконно отторгнутую Юрием Долгоруким и его сыном Андреем Боголюбским. Те еще были сепаратисты. До сих пор, можно сказать, кровоточит..."

- Кстати, - продолжил Анатолий Баранов, - у украинского МИДа от расстроенных чувств вышли небольшие нелады с украинской географией. Все-таки Севастополь - это не Республика Крым, а отдельный административный субъект в украинском правовом поле, и проблема тут хотя и похожая, но совсем не одна и та же. Если украинец Хрущев, пользуясь служебным положением, передал Украине Крымскую область, то Севастополь в нее административно не входил, и оставался отдельным городом союзного подчинения. После распада Союза он перешел в подчинение Киева, минуя административно-территориальное деление АРК. В силу этого проблема, допустим, крымских татар - это проблема АРК, но не проблема Севастополя. А Черноморский флот, наоборот, проблема Севастополя, а не Крыма. И если правовой статус АРК в составе Украины - это действительно чисто украинский внутренний вопрос (и разве что еще и турецкий в свете исполнения известного пункта Кучук-Кайнарджийского мирного договора), то статус Севастополя в составе Украины мог бы быть оспорен Россией. То, что Россия этого не делает, говорит либо о полном безразличии нынешнего руководства страны к вопросам территориальной целостности России, либо о неких негласных договоренностях с руководством Украины. И то, и другое является предательством национальных интересов страны. А вот позиция украинского МИДа, оператвно реагирующего на каждый недружественный выпад, наоборот, вызывает уважение.

"Однако передача Севастополя под юрисдикцию России, - заканчивает Анатолий Баранов, - была бы очень неплохим юридическим и тактическим решением именно для украинского руководства. Во-первых, это нейтрализовало бы будущие территориальные претензии Турции, которые возникнут обязательно. Во вторых это вывело бы из избирательного поля Украины более 400 тысяч человек, практически на 100% нелояльных к нынешнему руководству страны, и которые никогда не будут украинизированы. В третьих, сократило бы непродуктивные расходы бюджета на поддержание инфраструктуры фактически нереформируемой экономики города-крепости. В четвертых резко и навсегда выбило аргументы у всех антиукраински настроенных политических сил России. В пятых позволило бы получить взамен крупные территориальные уступки, например, закрепить удобный для Украины статус Керченского пролива, сгладить все неудобства наспех проведенной границы, особенно в районе Миллерово, получить право беспошлинного трансконтинентального транзита через территорию России и т.п. Ради политически эффектного решения проблемы Севастополя российская власть сегодня пошла бы на любые уступки Украине, а завтра ей уже на все будет наплевать".



Рейтинг:   4.00,  Голосов: 14
Поделиться
Всего комментариев к статье: 169
Комментарии не премодерируются и их можно оставлять анонимно
АВТОРУ
укр написал 22.02.2007 17:27
....по поводу любых уступок за Севастополь
типа актуально только сейчас
---актуально оно будет до 2017 года.....а потом или разсерутся навсегда или ................да хрен его знает
А здесь автор понятия не имеет об истинной истории Украины и России!
Киевлянин написал 23.02.2007 11:52
Цитата "Или взяли бы, и в ответ начали присоединять к Украине Москву, незаконно отторгнутую Юрием Долгоруким и его сыном Андреем Боголюбским. Те еще были сепаратисты. До сих пор, можно сказать, кровоточит..." - конец цитаты.
Да надавали пендюлей Юрию Долгорукому в Киеве, вот и отправился он вытирая сопли, в северные болота Москву строить! Тоже мне сепаратист выискался – оторвал Москву (которой еще не было!), от Киева, которому было минимум тысяча лет! Где логика блин? Даже не ночевала!
Переводить на «общедоступный» нету ни времени ни желания, - умный поймет, а дураку ничего не докажешь даже на «общепонятном»!
Як «бандерівці» раз в житті допомогли «москалям»
„Юрій же, зажурившись соромом сина свого, собі сказав: „Чи ото немає частки в Руській землі мені і моїм дітям... Синовець мій Ізяслав, на мене прийшовши, волость мою розорив і попалив, а іще й сина мого вигнав із Руської землі і волость йому не дав, і мене соромом покрив”.
В історії України чимало «білих плям», створених з цілком зрозумілих мотивів. Одна з них – діяльність Великого Київського князя Ізяслава Мстиславича (1146-1154), сина Мстислава Великого і онука Володимира Мономаха.
А між тим, його діяльність не дуже тривала, але дуже результативна. Цей князь вдруге в історії Київської Русі після Ярослава Мудрого утвердив самостійність Київської метрополії від Константинополя. Саме Ізяслава Мстиславича вперше в історії Русі навіть його вороги називають „цесарем”, уподібнюючи його Візантійському імператорові. Ізяслав здійснив стільки воєнних походів, що з ним могли рівнятися хіба що Святослав Завойовник, Володимир Мономах чи Данило Галицький. Цей князь відзначився воєнним талантом, а також видатною, навіть для Середньовіччя, особистою хоробрістю.
Ізяслав був сином Великого Київського князя Мстислава Великого і норвезької принцеси Христини.
Замолоду він бере участь в розгромі Полоцького князівства (1128 р.), княжу династію якого вислали до Візантії за співпрацю з головними ворогами Русі – половцями.
1146 року князь Ізяслав захоплює великокняжий Київський стіл, скориставшись обуренням киян проти влади чернігівської династії Ольговичів. Ізяслав схопив на полі бою Ігоря Ольговича і простриг у ченці.
Однак, Ольговичі і Давидовичі (інша гілка Чернігівських князів) не заспокоїлися. Один із чернігівських прихильників Ізяслава приніс йому новину, що вони задумали вбити князя. На питання посла Ізяслава, чи справді вони задумали вбити великого князя, князі цих династій, як пише літопис, „нічого не могли сказати, тільки переглядалися і довго мовчали”, а потім зізналися в змові.
Через цю звістку, за відсутності в столиці Ізяслава, підбурений на вічі в Києві натовп забив князя Ігоря.
Брата Ізяслава Мстиславича, 15-річного князя Володимира, який захищав Ігоря від розправи, кияни побили.
Через це вбивство Ізяслав нажив ще більше ворогів, і мусив воювати з ними до кінця свого життя. З того часу його головним ворогом стає суздальський князь Юрій Довгорукий. Він був старший за Ізяслава, і тому формально мав більше прав на Київ.
Ъ - не расписывайтесь за другие народы, а тем более за Украину.
Киевлянин написал 23.02.2007 11:33
При отсуствии элементарных знаний в истории даже своей страны...
"Сходство языка, конечно, еще не может служить доказательством происхождения теперешнего населения Восточно-Европейской равнины от одних славян. Теперешние французы говорят на «романском» языке, на одном из языков, происшедших от латинского языка древних римлян, но происходят они не от римлян, а главным образом от кельтов, которые были когда-то покорены римлянами и усвоили их культуру, а с нею и их язык. Мы определенно знаем, что на этой равнине одновременно со славянами жили народы и других языков, и названия
разных мест, рек и даже городов до сих пор об этом напоминают.
[Покровский М.Н. Русская история… -C.23.]
Слова «Москва», «Ока», «Клязьма» не славянские, а финские, показывают, что когда-то здесь жили финские племена и до сих пор не вымершие, а только покоренные славянами и ославянившиеся, усвоившие себе восточнославянский, т. е. русский, язык и напоминающие о себе наружностью, чертами лица теперешнего великоруса, москвича или владимирца. Дальше на восток такие же неславянские племена, покоренные в более позднее время, сохранили еще и свой язык (чуваши, народ мари, или черемисы, и т. п.).
Таким образом, славянский язык еще не доказывает, что в наших жилах течет непременно славянская кровь: русский народ образовался из очень различных племен, живших на Восточно-Европейской равнине, но славянское племя оказалось из всех них самым сильным, оно и навязало всем другим свой язык.
[Покровский М.Н. Русская история… -C.24]"
Покровский М.Н. ИЗБРАННЫЕ ПРОИЗВЕДЕНИЯ В ЧЕТЫРЕХ КНИГАХ. Под общ. ред. М.Н.Тихомирова, В.М. Хвостика, Л.Г. Бескровного, О.Д. Соколова. (Акад. наук СССР. Ин-т истории) Кн. 3. Русская история в самом сжатом очерке. М., «Мысль», 1967. –С.23-24.
А здесь автор понятия не имеет об истинной истории Украины и России! Продолжение...
Киевлянин написал 23.02.2007 11:57
На короткий момент Великим Київським князем стає Юрій Довгорукий. Треба сказати, кияни його, м‘яко кажучи, не любили. Річ у тім, що «перший російський князь» Юрій Довгорукий був, по суті, ворогом Русі. Він не здійснив жодного великого походу на Ізяслава і Київщину без участі половців.
В той час привести половців на Київщину було все одно, що сьогодні допустити «Аль-Каїду» в Хайфу. Зокрема, Юрій Довгорукий союзничав з таким підозрілим для киян типом, як Свенч Бонякович – половецький хан, який обіцяв «посікти Золоті Ворота».
Від шлюбу Юрія Довгорукого з донькою половецького хана Аєпи народився Андрій Боголюбський, якого російський історик Ключевський назвав «першим власне великоросійським князем». Уже наступного 1150 року Ізяслав наскоком відбиває Київ. Але на допомогу Юрію Довгорукому приходить Галицький князь Володимир, який був його зятем. Це, напевно, єдиний випадок в історії, коли „майбутні западенці” допомогли „майбутнім москалям”.
На той час угорський король Гейза ІІ був одружений із сестрою Ізяслава. А Володимир Галицький був родичем візантійського імператора Мануїла. Оскільки ж Угорщина і Візантія на той час ворогували, проблеми не оминули відносин Київського і Галицького князів.
У результаті Ізяслав відходить до Луцька і Володимира Волинського, але того ж таки 1150 року повертається знову.
Поблизу Пересопниці Ізяслав дізнається, що на нього з тилу йде Володимир Галицький. Попереду, в містах на підступах до Києва – сини Юрія Довгорукого, у Києві – сам Юрій. Ізяслав приймає блискуче рішення йти на Київ. Перед військом він виголошує запальну промову, з якої видно, що більшість його війська становили вихідці з Київщини: „Ви за мною із Руської землі вийшли, своїх сіл і маєтків позбувшись. А я або свою отчину і їх поверну, або голову складу”.
Під прикриттям темряви війська Ізяслава підійшли до Білгорода. Тоді це була могутня фортеця, фактично друга після Києва. Сьогодні це село Білгородка на околиці Києва. Син Юрія Довгорукого Борис у цей час саме пиячив з дружиною. Лише в останню мить якийсь митник встиг закрити ворота міста. Але й це не допомогло – коли військо Ізяслава засурмило в труби, син Юрія Довгорукого в паніці втік. Він прибіг до Києва, де на додачу ще й деморалізував свого батька, перебільшивши сили Ізяслава.
Юрій Довгорукий в паніці втік через Дніпро, залишивши власну дружину.
Боже правый!
Максим написал 23.02.2007 11:37
И там картавят!Точно,в жилах течет что-то не то.
Максиму
укр написал 23.02.2007 12:00
...не нужно так туманно.....
----как я понял нужно воссоединится с Россией из-за боязни пиндосов
----так эти демоны везде шныряют....и по России тоже....
----ну а после соединения ,что лучше заживется ???........так как Россия
процветающая страна???????.....
А здесь автор понятия не имеет об истинной истории Украины и России! Продолжение...
Киевлянин написал 23.02.2007 12:00
Володимир Галицький вилаяв своїх союзників, які проспали наступ Ізяслава: „Коли ж Володимир галицький почув, що Ізяслав в'їхав у Київ, а Юрій вибіг із Києва, то сказав Володимир Андрієві Юрійовичу і Володимиру Андрійовичу: «Яке се княжіння є свата мойого? Коли рать на нього з [Володимира іде, то як сього не взнати? А ти, син його, сидиш у Пересопниці, а другий — у Білгороді, як сього не устерегти?» І сказав він із гнівом Андрієві Юрійовичу: «Якщо так ви княжите зі своїм отцем, то справляйтесь самі, а я не можу на Ізяслава один піти. Ізяслав учора зо мною хотів битися, на вашого отця йдучи, а на мене обертаючись [і] маючи намір битися зо мною. А так як нині в'їхав він в усю землю Руську, то не можу я один на нього поїхати”.
1151 року Юрій Довгорукий спробував переправитися через Дніпро, щоб повернути столицю. Тут сталася одна найбільших „річкових” битв в історії. Від гирла Десни і до сучасного річкового вокзалу ріка була вкрита броньованими кораблями: „Ізяслав стерігся і не дав вбрести в Дніпро, то тоді стали вони битися в насадах по Дніпру од Києва і аж до устя Десни: ті з Києва в насадах виїжджали битися, а ті — з табору. І при цьому билися вони кріпко, але не могли нічого врадити проти Києва, бо Ізяслав хитро спорядив був човни: гребці ж у них були невидимі. Тільки весла видно, а людей не було видно, бо човни були покриті дошками, і борці, стоячи в бронях наверху, стріляли, а керманичів було два — один на носі, а другий на кормі; куди вони хотіли, туди йшли, не обертаючи човнів”.
Юрію Довгорукому вдалося переправитися лише біля фортеці Заруба (затопленої за часів СРСР Канівським водосховищем). Ізяслав організував блискучу і масштабну оборону Києва, якої місто не знало за всю свою середньовічну історію. Кругова оборона навколо міста розтягнулася на 10 кілометрів. На берегах Либеді військо Юрія Довгорукого було наголову розбите. Його товариш Свенч Бонякович убитий. Добила Юрія Довгорукого поразка на знаменитому Перепетовому полі (між Білою Церквою, рікою Стугною і Фастовом), де його війська були остаточно побиті, захоплені в полон і потоплені в ріці Рутець.
А здесь автор понятия не имеет об истинной истории Украины и России! Окончание!
Киевлянин написал 23.02.2007 12:01
У тій же битві кияни ледь ненароком не вбили свого князя. Перед тим „Перед усіма полками своїми в'їхав Ізяслав, один, у війська противників і списа свого зламав. І тут рубонули його в руку, і в стегно його вдарили, і од цього він злетів з коня”.
Ізяслав лежав поранений, а далі літопис повідомляє: „А тоді він схопився, і тут хотіли його піші кияни вбити, вважаючи за противника [і] не взнаючи його. Ізяслав же сказав: «Я князь є!» І один із них сказав: «А, так ти нам єси і потрібен!» І, вийнявши меча свого, став він його сікти по шолому”. Лише коли князь зняв шолома, його нарешті признали „як цесаря і князя свого”.
Після цієї поразки літопис повідомляє, що син Андрій Боголюбський „випросив у отця піти наперед до Суздаля, кажучи: „Осе нам уже, отче, тут, в Руській землі ні раті, ні чого іншого. Тож затепла підем”.
У 1152 році Юрій Довгорукий зібрав муромські й рязанські полки, а також половецьку кінноту, знову спробував вирушити на Київ. Однак, лише тільки почувши про наближення Ізяслава, половці залишають Юрія Довгорукого, а далі втікає й він сам.
Перед смертю Ізяслав встигає ще й започаткувати українсько-грузинську дружбу. „З Обез”, тобто з Грузії, 57-річному князю приводять молоду княжну, яку він сам їздив зустрічати до Олешків (оплот Київської Русі на Чорному морі, сьогодні називається Цюрупинськ).
Князь Ізяслав встановив повний київський контроль над всією територією від Північного Льодовитого океану до Чорного моря. Практично скрізь сиділи його сини або васали. Це був типовий середньовічний вояка з нетиповими здібностями. Авторитет князя настільки зріс, що його називають цесарем, на зразок Візантійських імператорів.
Ізяслав Мстиславич помирає 1154 року, рівно через століття після смерті свого такого ж видатного прапрадіда Ярослава Мудрого. Сьогодні ім‘я Ізяслава Мстиславича пам‘ятають лише історики. А все лише тому, що Ізяслав Мстиславич образив засновника Москви Юрія Довгорукого, перетворивши його на хронічного невдаху. Однак, це явно недостатній привід для його забуття.
А как насчет зашищать Турцию от курдов?
Твердый Знак написал 23.02.2007 20:28
Вы доиграетесь в Крыму. Опять вас выселят, как это сделано в 1994 с вашей родней месхетинскими турками.
Всех на хрен из РФ в за границу. Прецедент есть.
Когда Крым воссединится с Россией, готовьтесь.
Это вы сейчас нужны жидам в Раде, чтобы держать Украину
в регулируемом кризисе и не давать ей подниматься экономически. В России крымские козлы мешаюшие жить соселям получат чечнский урок, если сами не сьебут к этому времени или не научатся вести себя по человечески.
Так что подыскивай место в Турции.
Ворчуну - перевести или сами поймете?
Киевлянин написал 23.02.2007 12:41
Українці були одними з перших, хто заселяв Кубань. Ці землі у винагороду за віддану службу імператриця Катерина Друга дарувала запорізьким козакам, тому історики західну Кубань вважають етнічними українськими землями.
Історично склалося, що значний відсоток тамтешнього населення має українське коріння, але про присутність українців в Краснодарському краї – особливо нічого не нагадує: ні газети української, ні школи, навіть класу, а тамтешнє українське товариство – навіть малесенької кімнатки не має. Мер Краснодара відписав, що приміщення "роздають за значимістю організацій". Певно, українське товариство для нього – зовсім не значиме.
Україна – найближча сусідка й найдорожча родичка Кубані, запевняє отаман Кубанського війська, козачий генерал Громов. Кубанське козацтво сформувалося завдяки запорозьким козакам.
Володимир Громов, отаман Кубанського козацтва: "Мы очень близки по языку, культуре, буквально от борща до вареникив и галушок, от хат и одежды, но вместе с тем мы отличаемся, 2 века не прошли бесследно для запорожких казаков."
Не природні, а політичні процеси впливали на свідомість українських нащадків. Тепер вони з гордістю зазначають, що вони – кубанці, а не українці! І суто українські прізвища, на зразок "Харченко, Столяренко" для тутешніх козаків не українські, а кубанські! І пісні українські вважають кубанськими.
І мову вони свою мають - "кубанську балачку"
Валерій Миргородський, отаман станиці Полтавська: "На Україну приїдеш, кажуть, москаль, в Росію :"О, хохли приїхали!" – отака у нас балачка!"
Старшина Косенко розмірковує, ким себе визнати: українським кубанцем, чи кубанським українцем?
Олександр Косенко, військовий старшина: "Для мене перше діло – зберегти українські пісні. Я їх збираю понад 30 років. Вони співаються так, як їх привезли козаки з Запоріжжя".
Юрій Криворучко, член Української Всесвітньої Координаційної Ради: "Ще в 30-х роках на Кубани і Воронежчині були десятки українських шкіл, були українські наукові інституції, ЗМІ. В результаті сталінського режиму – все це було тотально ліквідовано. На сьогоднішній день не залишилося нічого".
Навіть в 60-тих роках, зазначають мовознавці, в сільських школах Кубані на перервах розмовляли тільки українською, а російську – вчили на уроках. Нині українську вивчають - експериментально - як кубанську говірку. Викладачка предмету "Кубанське наріччя" і досі не збагне, чому в цьому краї так називають українську.
Тамара Прокоп"єва, вчителька предмету "Кубанське наріччя": "Я не знаю, може просто так назвали! Кубанський діалект української мови? Справа в тому, що ця книжечка, тут на чистій українській мові все написано. Але оскільки діти в школах не вивчають мови, то до цієї книжечки є переклад слів, деякі вірші українською, а поряд – російською, про письменників написано російською."
Вчителька української Тамара Прокоп просить державу допомогти їхній школі з підручниками. Бо "слово Шевченка" тут у великому дефіциті.
Раніше у Краснодарському краї українці за кількістю поступалися тільки росіянами, тепер - ще вірменам. Хоча за попередніми результатами торішнього перепису, на 5-мільйонній Кубані українців стало більше - офіційно 193 тисячі.
Віктор Охріменко, начальник управління моніторингу міграційних процесів адміністрації Краснодарського краю: "Несмотря на те ограничения миграционной политики, которые проводят органы государственной власти Краснодарского края, украинцам отдается приоритет, и увеличение их численности произошло не за счет естественного прироста, а только за счет миграционного"
За останнє десятиліття чотири тисячі українців у пошуках кращої долі приїхали на Кубань.
Принято, больше не повторится...
Киевлянин написал 23.02.2007 12:51
Извините, спешу, так как зовут за стол...
Поздравляю всех с праздником!
Предупреждение
админ написал 23.02.2007 12:46
Киевлянину за флуд. Можно просто дать ссылку, а не забивать дискуссию "простынями" на малопонятном языке.
!!!
муха написал 23.02.2007 12:50
У меня есть предложение, чтоб хоть немного погасить кухонный передел мира.
Переключитесь на Болгарию. Сходство языка есть. Больше половины болгар прекрасно говорят на русском. И что самое главное - курорты. Лужков должен немедленно лететь в Варну и втирать мозги про аквапарки. Резвитесь в удовольствие.
призыв на о.Даманский
НЕкацап написал 23.02.2007 20:06
В 2017 вслед за изгнанием ЧФ проведем депортацию русских из Севастополя по известной схеме депортации татар... Зуб за зуб...Сработает на-ура...
Вся земля оккупированная ЧФ отойдет татарам под жилье и школы
А русским колонистам найдется работенка в Приамурье - грудью защищать родину от китайцев
Первая часть Древней истории Казачества здесь
Твердый Знак написал 23.02.2007 20:03
http://www.kpe.ru/press/mera/217/1231/
в сокрашенном виде
Хорошо что Вася, ваш пост - здесь можно отвечать коротко!
Киевлянин написал 23.02.2007 13:14
Все болезни, Вася лечатся - глупость неизлечима!
Археологи относят первые находки ремесленных изделий на територии современного Подола к седьмому веку д.н.э. Но это для Вас сложно - забудьте! А то мозжечок из темени выскочит от перегрузки! Вы, главное учебник русского языка из рук не выпускайте и повторяйте мантру "Великий и могучий, и родина слонов!" Очень успокаивает...
А Юрием Долгоруким не парьтесь - где он был и что делал, главное что-бы Вы хорошо русский язык знали.
Другой какой язык Вам неведом, а мне переводить некогда....
Re: А здесь автор понятия не имеет об истинной истории Украины и России!
Вася написал 23.02.2007 12:58
Киевлянин, ты больной?
Ты хочешь сказать, что Киеву было больше тысячи лет при Юрии Долгоруком? Может, ты из тех, кто считает, что и египетские пирамиды построили древние укры? Тогда мы с тобой не спорим. Тогда тебе к доктору.
Ну и насчет Долгорукого - он, понимаешь, был сын Владимира Мономаха, то есть сам "хохол". И родился в Киеве. Так что насчет "пендюлей" очень странно выглядит. А то что сепаратист - точно. Именно он вывел Ростово-Суздальское княжество в свой удел, т.е. сев в Киеве не стал передавать княжение другому князю, как положено. И вывел всю землю - в том числе и Москву, о которой первые упоминания как раз приходятся на княжение Юрия Долгорукого, в отдельное государство. А Андрей Боголюбский в Киев княжить и вовсе не поехал. Так образовалось Владимирское княжество, позже ставшее Московией. А Киевская Русь с тех пор начала приходит в упадок, пока и вовсе не потеряла государственность и не стала колонией Литвы.
Максим это все Ваши аргументы? Действительно Боже правый!
Киевлянин написал 23.02.2007 13:23
Точнее - какое убожество!
Зашел...
Жидоведов-Дальский написал 23.02.2007 13:27
....а тут киевлянин сам с собой разговаривает.
Во дела?!
знаку
укр написал 23.02.2007 19:21
...все что ты здесь написал о движняке в начале нашей эры ---это я уже давно румыну толкую.........нужно хоть посты почитывать .....чтоб быть в курсе
---а вот по поводу дележа....ну и нахера перекручивать....все ты прекрастно понял каких татар я имею ввиду
---получается Татарстан это мираж???.....еще миражней чем хохлы???.....
------и не отмораживайся.....а ответь по какому году граници проводить если ты такой умный.....СПРАШИВАЮ уже третий раз....
------не мути воду --почитай мой пост о разделе аршином......и ответь на мой вопрос.......
[В начало] << | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | >>
Опрос
  • Кому из начальников вы больше доверяете?:
Результаты
Интернет-ТВ
Новости
Анонсы
Добавить свой материал
Наша блогосфера
Авторы

              
Рейтинг@Mail.ru       читайте нас также: pda | twitter | rss